Терен сучасного міста ймовірно заселено ще в глибоку давнину, про що свідчать курганні поховання епохи пізньої бронзи. Перші значні поселення поблизу міста виникли у XVII столітті. Через них проходив шлях, яким доставляли сіль з Бахмута до Ростова, Таганрога й Новочеркаська. Згодом уздовж шляху селилися люди, займаючись скотарством і землеробством.
У 1880-х на південних схилах Донецького кряжу знайшли значні поклади антрациту.
У 1894 на території міста з’явилася перша шахта. Розвиток вугільних підприємств стримувала відсутність залізничного транспорту. Гужовий транспорт уже не задовольняв шахтовласників. Тому виникла нагальна потреба у будівництві залізничної гілки, що зв’язує рудники з найближчою станцією Штерівка. У 1900 залізнична гілка довжиною 12,5 верст з’єднала вугільні підприємства з казенною Катерининською залізницею. Нову станцію назвали Криндачівка за іменем власника ділянки землі Криндача. Незабаром навколо станції виросло робітниче селище, яке отримало однойменну назву. До 1913 в Криндачівці вже діяло 18 вугледобувних шахт.
Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике глухе містечко, що потопає в бруді. У 1913 в ньому проживало 3 500 осіб. На вузьких кривих вулицях селища тулилися одна до іншої глинобитні хатини та землянки сімейних шахтарів. Було також близько двадцяти кам’яних казарм і дерев’яних бараків, схожих на труни, в яких жили сезонні робітники й шахтарі, що ще не мають власної халупи. У селищі не було жодної мощеної вулиці. Навесні та влітку тут стояла непролазна багнюка. За питною водою ходили за 2-3 кілометри. Із заходом сонця Криндачівка поринала в темряву. Вкрай важкими були умови праці криндачівских шахтарів — робочий день тривав 12 годин. Заробітна ж плата у забійників, вагонників і саночників не перевищувала 1 карбованець 50 копійок в день, а у робітників інших категорій була ще менше.
До 1917 існувало лютеранське село Маручине (Марієнфельд) на орендованій землі в Катеринославській губернії, Слов’яносербський повіт, Іванівська волость; у радянський період — Ворошиловградська/Донецька область, Іванівський/Краснолуцький район. Лютеранський прихід Ростов-Луганськ. Землі 1135 десятин. Мешканці: 100 (1905), 250 (1911), 189/51 німці (1926).
У 1920-ті за планом ГОЕЛРО за 7 км від селища почали будувати Штерівську електростанцію. Згодом на честь цієї події відбувся мітинг гірників, на якому вирішено перейменувати Криндачівку в Красний Луч. У 1926 Красний Луч отримав статус міста районного підпорядкування та електроенергію від Штерівської ДРЕС.
З 18 липня 1942 по 1 вересня 1943 місто було під контролем нацистів.
З 1991 — у складі незалежної України.
12 травня 2016 ВРУ постановила надати місту назву Хрустальний. Постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування.
Невдовзі після проголошення «Луганської народної республіки» в 2014 місто опинилося під контролем сепаратистів. Так, ще 25 квітня депутати міської ради висловили свою підтримку сепаратизму, а 30 квітня над будівлею міськради було вивішено російський прапор. 3 червня було захоплено податкову, а 18 червня — військкомат.
Починаючи з 9 серпня антитерористичними силами здійснювалися спроби визволення міста від терористів, того дня в бою загинув солдат 95-ї бригади Віталій Галянт. В центрі міста почалися активні бойові дії; завдано авіаційних ударів по місцях дислокації бойовиків — біля заводу «Стандарт», здійснювалися удари по блок-постах у місті, знищений блок-пост на виїзді з Хрустального в бік Сніжного (Штергрес). Чимало мешканців намагалися залишити місто. Проте відбити місто українським військам не вдалося.
22 листопада в місті перекинулася російська вантажівка зі зброєю та набоями, усі окупанти у військовій формі із російськими шевронами загинули.
Станом на ранок 9 грудня з Хрустального позникали «козаки», місто патрулюють російські військові, велике скупчення військової техніки — біля водосховища Грабово стоять «Гради» та гаубиці.
12 грудня надходить інформація, що жителі міста повністю вигнали російських бойовиків-козаків.
Протягом 2-4 лютого 2015 українські військові поблизу Хрустального знищили зведений танковий підрозділ терористів — 7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки протягом наступних 2 діб, ще 3 танки вийшли з ладу з інших причин. З 5 на 6 лютого до Хрустального доставлено до 80 трупів — чергову партію — терористів, ліквідованих під Дебальцевим.
16 червня 2022 року в населеному пункті Хрустальний стався вибух боєприпасів на складі окупантів. Судячи з вибухів детонації та масштабах пожежі, горів склад з боєприпасами та іншою зброєю російських окупантів. Вночі 24 липня 2022 року українські військові шістьма ракетами з комплексу M142 HIMARS поцілили прямо в дах готелю, в якому знаходився командний пункт одного з великих підрозділів окупанта. За даними української розвідки, втрати склали до 100 осіб.
